Тема 4 ОЗ

Тема 4. Необоротні активи

План

1. Оцінка та класифікація необоротних активів

2. Надходження необоротних активів

3. Капітальні інвестиції

4. Ремонт необоротних активів

5. Вибуття необоротних активів

6. Нематеріальні активи

7. Амортизація необоротних активів

та нематеріальних активів

9. Довгострокові біологічні активи

 

із змінами і доповненнями, від 10 листопада 2009 року № 1307.

.

Наказ Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879.

Податковий кодекс України

Цивільний кодекс України

 

1. Оцінка та класифікація необоротних активів

 

.

обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

5.1. Основні засоби

5.1.1. Земельні ділянки.

5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом.

5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

5.1.4. Машини та обладнання.

5.1.5. Транспортні засоби.

5.1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

5.1.7. Тварини.

5.1.8. Багаторічні насадження.

5.1.9. Інші основні засоби.

5.2. Інші необоротні матеріальні активи

5.2.1. Бібліотечні фонди.

5.2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

5.2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

5.2.4. Природні ресурси.

5.2.5. Інвентарна тара.

5.2.6. Предмети прокату.

5.2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

 

2. Надходження необоротних активів

 

14.1.81 ПКУ)

 

1) економ вигоди підприємство очікувало отримати від продажу незавершених кап інвестицій, а не від їхнього використання за призначенням;

2) такий актив був готовий до продажу в його теперішньому стані;

3) його продаж, як передбачається,було завершено протягом року від дати визнання його таким, що утримуються для продажу;

4) умови продажу відповідали звичайним умовам продажу для подібних активів;

5) продаж об’єкта незавершених кап інвестицій була високо ймовірною. Зокрема керівництво підприємства підготувало відповідний план або уклало твердий контракт про продаж.

За виконання цих умов приміщення, що підприємство збирається продати, виключають зі складу необоротних активів (незавершених капінвестицій) і переводять до запасів (п. 3 абз. 1 п. 6 р. ІІ ПСБО 27).

Якщо хоча б одну з умов п. 1 р. ІІ ПСБО 27 для переведення необоротних активів до запасів не виконано нічого страшного. За таких обставин продаж приміщення, яке не ввели в експлуатацію, у бух обліку необхідно відображати без його переведення до необоротних активів, утримуваних для продажу, тобто безпосередньо із субрахунку 152.

Операції з продажу незавершених кап інвестицій є їхні постачання (пп. 14.1.191 ПКУ). Операції з постачання на митній території України за ст.. 186 ПКУ – об’єкт обкладення ПДВ (п. 185.1. ПКУ).

Згідно з п. 188.1 ПКУ під час постачання товарів базу обкладення ПДВ визначають на рівні договірної вартості, але не нижче за ціну придбання (постачаючи товари) або бухгалтерської балансової вартості на початок періоду (постачаючи необоротні активи).

Вочевидь нижньою межею для бази обкладення ПДВ тут буде та вартість незавершених кап інвестицій, яку зафіксовано на субрахунку 152, як при продажу такого активу із субрахунку 286 так і з субрахунку 152.

Дату виникнення зобов’язання з ПДВ тут визначають за загальними нормами ст.. 187 ПКУ. Згідно з якою одна з подій, яка сталась раніше:

— або надходження коштів за об’єкт;

— або відвантаження (передання) активу покупцю.

. Підприємство (платник податку на прибуток і ПДВ) у 2011 році придбало нерухомість за 120 тис. грн.. (в т.ч. ПДВ 20 тис. грн..). витрати на придбання зафіксовано на субрахунку 152. Однак за браком коштів так і не ввели в експлуатацію. Керівництво вирішило продати цей актив. Сторони домовились про реалізацію за 1 млн. грн.. (в т.ч. ПДВ 166666,67 грн). за домовленістю сторін покупець здійснює оплату після передання об’єкта (складання акта приймання-передачі).

Дт

2

Переведено об’єкт незавершених кап інвестицій до складу необоротних активів, утримуваних для продажу

286

152

3

Передано необоротний актив, утримуваний для продажу, покупцю

377

712

4

Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ

712

641

5

Списано балансову вартість необоротного активу, утримуваного для продажу

943

286

6

Отримано кошти на поточний рахунок від покупця нерухомості

311

377

8

Передано покупцю об’єкт незавершених капінвестицій

377

746

9

Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ

746

641

10

Списано балансову вартість незавершених капінвестицій

977

152

11

Отримано кошти на поточний рахунок від покупця нерухомості

311

377

1000000

 

ВПБО 2015 № 105

 

:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Оцінка надходження основних засобів

Надходження

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного

капіталу підприємства

Первісна вартість об’єктів, переведених до основних

засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт,

обмін (або частковий обмін) на неподібний актив

їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

 

 

Підприємство у серпні 2015 року безоплатно отримало основний засіб від іншого підприємства (не засновника). Чи можна амортизувати такий об’єкт у податковому обліку? Чи передбачені якісь податкові коригування стосовно такої операції?

Щодо справедливої вартості, то її визначають як суму, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 ПСБО 7, п. 4 ПСБО 19).

Амортизацію на такі ОЗ нараховують на загальних підставах п.п. 23-27 ПСБО 7. Відображають це Дт 23,91,92,93,94 Кт 131.

ВПБО 2015 № 87

 

 

. Ремонт необоротних активів

 

(модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта.

об’єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням та ремонтом об’єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

(проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

.

з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов’язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об’єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об’єктом.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об’єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

.

В технічні паспорти, інвентарні картки або інші регістри аналітичного обліку відповідних об’єктів основних засобів заносяться дані про змінені техніко-економічні характеристики (вартість, потужність, площа тощо) в результаті їх поліпшення.

 

 

установленої в наказі про облікову політику (до 01.09 2015 р. – 2500 грн, після – 6000 грн.). Як відобразити такі витрати в обліку?

МНМА це підгрупа ОЗ, тому облік витрат на їхній ремонт та поліпшення регулюються п.п. 14 та 15 ПСБО 7.

Будь-які витрати, які підприємство здійснює для підтримання об’єкта ОЗ (в т.ч. МНМА) у робочому стані (техобслуговування, ремонт тощо), тобто одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включають до витрат у звітному періоді понесення (п. 15 ПСБО 7).

Такі затрати на підтримання об’єкта в робочому стані відносять в дебет того самого витратного рахунку, куди й амортизацію відремонтованого об’єкта МНМА:

— Дт 23, 91 – виробничого, загальновиробничого призначення;

— Дт 92 – загальногосподарського призначення;

— Дт 93 – збутового призначення;

— Дт 949 – іншого призначення.

Кредитують рахунки і субрахунки 20, 22, 661, 651, 23, 631, 685, 131, 132.

оприбутковані до запасів (окрім матеріалів, одержаних при ліквідації об’єктів ОЗ та інших необоротних матактивів).

сканер МНМА, який використовують у бухгалтерії підприємства. Вартість виконаних робіт 600 грн (в т.ч. ПДВ 100 грн).

Дт

1

Виконано ремонт сканера

92

631

2

Відображено податковий кредит

641

631

3

Оплачено ремонт

631

311

600

 

поліпшення для МНМА, як правило не характерні. Проте вони трапляються, приклад розширення оперативної пам’яті комп’ютера-МНМА, в результаті чого збільшаться продуктивність та очікуваний термін його використання. Тому витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта ОЗ (в т.ч.. МНМА), що призводить до росту майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від його використання, збільшують первісну вартість такого активу.

вальні витрати вже в місяць здійснення поліпшення. Їх відносять до відповідного виду затрат залежно від того, де задіяно об’єкт.

Якщо підприємство використовує метод 50 % / 50 %, половину витрат замортизували б (включили до відповідних витрат) у місяці поліпшення, а половину – у місяці вилучення об’єкта з активів (списання з балансу).

Якщо МНМА амортизують дозволеними прямолінійним і виробничим методами то у зв’язку з збільшенням у результаті поліпшення первісно вартості об’єкта бухгалтер просто розрахує нову норму його амортизації.

Окремо варто зупинитись на ситуації, коли витрати на поліпшення об’єкта МНМА перевищують критерій щодо віднесення необоротних матактивів до МНМА (пп 5.2.7 ПСБО 7). Тобто є суттєвим для підприємства.

якщо строк експлуатації поліпшення більше року) класифікувати його як окремий об’єкт ОЗ відповідної групи. Тобто амортизувати в загальному порядку відповідно до встановленого строку корисного використання та обраного для такої групи методу.

. Підприємство вирішило модернізувати комп’ютер-МНМА (метод амортизації 100 %), який знаходиться в магазині. Вартість заміни процесора 2400 грн (в т.ч. ПДВ 400 грн). роботи виконала спеціалізована організація.

Дт

1

Виконано роботи із заміни процесора компютера

153

631

2

Відображено податковий кредит

641

631

3

модернізацію компютера

631

311

4

Збільшено первісну вартість комп’ютера (складено акт)

112

153

5

Нараховано амортизацію витрат на поліпшення компютера

93

132

2000

 

ВПБО 2015 № 90

 

Підприємство-орендар ремонтує орендовані основні засоби (виробничу лінію й автомобіль адміністративного призначення). Як ці операції відобразити в обліку?

Згідно зі ст.. 776 ЦКУ ремонт переданої в оренду речі проводять:

— поточний ремонт здійснює орендар своїм коштом, якщо іншого не встановлено договором чи законом;

— капітальний ремонт проводять орендодавець за свій рахунок, якщо іншого не встановлено договором чи законом. Однак, якщо орендодавець не здійснив капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення й умов договору, орендар має право:

1) відремонтувати річ і зарахувати вартість ремонту в оплату за користування річчю або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

орендаря. Окрім того у договорі необхідно прописати умови компенсації здійсненого ремонту. Вони можуть бути такими:

1) орендодавець не відшкодовує вартості ремонту;

2) орендодавець відшкодовує вартість ремонту грошима (у повній сумі одразу після ремонту, при поверненні об’єкта орендодавцю або поступово в міру використання об’єкта орендарем);

3) вартість ремонту зараховують в орендну плату.

Витрати на ремонти, які не призводять до збільшення економ вигід, первісно очікуваних від використання ремонтованого об’єкта, включають до витрат за тими самими статтями, за якими відображають й орендну плату (п. 15 ПСБО 7, п. 32 Методичні рекомендації з бух обліку основних засобів № 561).

. Орендар за договором поніс витрати, пов’язані з поточним ремонтом виробничої лінії, на суму 12000 грн. (в т.ч. ПДВ 2000 грн). захід не приводить до збільшення майбутніх економ вигід. Договором оренди передбачено, що орендодавець:

1) не компенсує орендареві понесених витрат;

2) компенсує витрати орендаря, переказуючи йому на поточний рахунок узгоджену суму;

3) компенсує орендареві витрати поступовим заліком з орендною платою.

Облік витрат на поточний ремонт об’єкта оперативної оренди в орендаря

 

Дт

1

Понесено витрати на ремонт орендованої виробничої лінії

91

20,22, 63,65, 68

2

Відображено податковий кредит із ПДВ

641

63,68

1

Понесено витрати на ремонт орендованої виробничої лінії

91

20,22, 63,65, 68

2

Відображено податковий кредит із ПДВ

641

63,68

3

Підписано акт приймання-передачі виконаних ремонтних робіт

377

703

4

Відображено податкові зобов’язання з ПДВ

703

641

5

Одержано компенсацію від орендодавця за ремонт виробничої лінії

311

377

1

Понесено витрати на ремонт орендованої виробничої лінії

91

20,22, 63,65, 68

2

Відображено податковий кредит із ПДВ

641

63,68

3

Нараховано орендну плату за виробничу лінію

91

685

4

Відображено податковий кредит із ПДВ

641

685

5

Нараховано компенсацію орендодавцю за ремонт виробничої лінії (підписано акт приймання-передачі виконаних ремонтних робіт)

377

703

6

Відображено податкові зобов’язання з ПДВ

703

641

7

Здійснено частковий залік дебіторської заборгованості щодо компенсації за ремонт із кредиторською за орендною платою

685

377

1200

 

ВПБО 2015 № 83

 

5. Вибуття необоротних активів

 

(списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

, застосовується до вибуття шляхом продажу з подальшою орендою.

Компенсація, що підлягає отриманню після продажу (вибуття) об’єкта основних засобів, визнається за його справедливою вартістю. Якщо платіж за об’єкт відстрочується, отриману компенсацію визнають за грошовим еквівалентом ціни. Різницю між номінальною сумою компенсації та грошовим еквівалентом ціни визнають як фінансовий дохід.

.

:

здійснює безпосередній огляд об’єкта, що підлягає списанню;

встановлює причини невідповідності критеріям активу;

визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

визначає можливість продажу (передачі) об’єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;

складає і підписує акти на списання основних засобів.

підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об’єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.

У разі списання основних засобів, які вибувають в результаті аварії або стихійного лиха, до акта додається копія акта аварії і зазначаються обставини стихійного лиха.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об’єктів основних засобів.

Деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані при розбиранні і демонтажу основних засобів, що ліквідуються, оприбутковуються з визнанням іншого доходу і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів, включаючи матеріальні цінності і деталі з вмістом матеріалів, які приймаються (збираються) спеціалізованими заготівельними (переробними) підприємствами.

визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів.

його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта, а пропорційна ліквідованій частині сума сальдо з дооцінки (індексації) відображається зменшенням додаткового капіталу і збільшенням нерозподіленого прибутку.

Підприємство припиняє визнавати частину об’єкта основних засобів, якщо цю частину замінено, а витрати на її заміну включено до первісної (переоціненої) вартості об’єкта. Якщо підприємство не може визначити первісну вартість заміненої частини, воно може її оцінити у сумі витрат на заміну.

Повернення орендодавцю орендованих у складі цілісного майнового комплексу основних засобів з оформленням орендодавцем і орендарем документів приймання-передачі відображається орендарем за кредитом рахунків обліку основних засобів (балансова вартість) і дебетом рахунків обліку зносу основних засобів (сума зносу) та додаткового капіталу (залишкова вартість). Повернення орендодавцю залишку невикористаних амортизаційних відрахувань на орендовані основні засоби орендар відображає зменшенням додаткового капіталу і грошових коштів (утворенням кредиторської заборгованості).

 

 

Підприємство планує в поточному місяці списати ОЗ, залишкова вартість якого нуль. Чи оподатковувати таку операцію ПДВ?

Відповідь Ліквідація за власним бажанням неборотних активів для платника ПДВ – це оподатковувана операція, тому що за визначенням із пп. 14.1.191 ПКУ вона підпадає під поняття постачання товарів.

Списання необоротних активів через їх моральний або фізичний знос чи інші обставини, які унеможливлюють подальше відображення їх у складі активів, і не належить до обставин

— внаслідок дії обставин непереборної сили,

— коли ліквідацію здійснюють без згоди платника податку або

— коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, унаслідок чого вони не можуть використовуватись за первісним призначенням

У разі ліквідації ОЗ базу визначають за п. 189.9 ПКУ. Як нижчу планку для ПДВ він установлює звичайну ціну, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

У такій ситуації набагато простіше організувати ліквідацію активу, яка унеможливлює його подальшу експлуатацію, документально її оформити й так вивести операцію з об’єктів для ПДВ.

ВПБО 2016 № 20

 

6. Нематеріальні активи

 

немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.

:

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:

намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

витрати на дослідження;

витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Оцінка надходження нематеріальних активів

Надходження

п. 11 ПСБО 8

складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об’єкт

п. 12 ПСБО 8

п. 12 ПСБО 8

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних

п. 13 ПСБО 8

п. 14 ПСБО 8

п. 15 ПСБО 8

Первісна вартість окремого об’єкта нематеріальних

п. 16 ПСБО 8

визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з

п. 17 ПСБО 8

включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов’язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

 

до первісної вартості такого об’єкта включаються

прямі витрати на оплату праці,

прямі матеріальні витрати,

інші витрати, безпосередньо пов’язані зі створенням цього об’єкта та доведенням його до стану, придатного для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, збір за подання заявки про реєстрацію об’єкта права інтелектуальної власності, збір за публікацію відомостей про видачу свідоцтва, патенту, сплата державного мита за видачу свідоцтва, патенту тощо).

 

до Інвентаризаційного опису заносяться об’єкти нематеріальних активів, ідентифіковані (виявлені) під час інвентаризації.

іку, заносяться до звіряльної відомості.

 

 

 

 

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

відбулося (не введені в господарський оборот), відображаються у складі незавершених капітальних інвестицій у нематеріальні активи.

(при збереженні виключних прав на результат інтелектуальної діяльності), залишається на балансі правовласника (ліцензіара) із зазначенням в аналітичному обліку інформації про передачу цього об’єкта у користування іншій особі.

Об’єкт нематеріальних активів, отриманий в користування, обліковується користувачем (ліцензіатом) на позабалансовому рахунку в оцінці, визначеній виходячи із розміру винагороди, встановленого в договорі. При цьому платежі за надане право використання результатів інтелектуальної діяльності у вигляді періодичних платежів, обчислених у порядку та строки, встановлені договором, включаються користувачем (ліцензіатом) до витрат звітного періоду.

 

Об’єкт нематеріальних активів списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю.

(ідентифіковане сальдо) на основі записів з початку експлуатації об’єкта про переоцінку балансової вартості об’єктів нематеріальних активів в картках інвентарного обліку (інших регістрах аналітичного обліку) об’єктів нематеріальних активів).

 

7. Амортизація необоротних активів

 

Використання основних засобів в процесі діяльності підприємства зумовлює зміну їх фізичного стану та позиції щодо нових моделей. Виміром даних змін є фізичний та моральний знос.

.

.

ПКУ).

визначення вартості, що амортизується;

строк корисного використання;

до якої групи основних засобів відноситься об’єкт.

.

.

Тобто, основний засіб, який підлягатиме амортизації може бути оцінений за однією з оцінок: первісною вартістю за якою об’єкт основного засобу зараховується на баланс або переоціненою вартістю. Причому переоцінці підлягає не лише первісна вартість, а й сума зносу, яка була накопичена протягом строку використання даного основного засобу.

( п. 4 П(с)БО 7).

визначає суму яку воно очікує отримати від реалізації чи ліквідації об’єкта основних засобів після закінчення строку корисного використання (експлуатації). Її визначає комісія по підприємству і зазначає в Акті приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів чи/та Інвентарній картці обліку основних засобів або у окремому акті.

При визначенні цієї вартості необхідно встановити:

— скільки підприємство може отримати за об’єкт основних засобів після закінчення строку корисного використання наприклад на даний момент;

— оцінити можливі витрати, які виникнуть при реалізації чи ліквідації такого об’єкта (послуги з оформлення документів з купівлі-продажу такого основного засобу, можливі затрати праці при ліквідації, оплата послуг з ліквідації такого об’єкта тощо).

ума ліквідаційної вартості може становити значну частину вартості об’єкта, при умові, що підприємство встановить мінімальний строк корисного використання об’єкта і планує його реалізувати після закінчення даного строку.

Встановлення суми ліквідаційної вартості на рівні 0 грн є невиправданою, так як при можливій реалізації замортизованого об’єкта не можна отримати 0 грн чи при ліквідації визначити суму витрат з ліквідації на такому рівні, що і можливу суму до отримання від його ліквідації. Відповідальності за встановлення нульової ліквідаційної вартості законодавством не передбачено. Проте можуть виникнути питання щодо помилок при розрахунку амортизації, якщо нульова ліквідаційна вартість могла вплинути на суму амортизації та якщо її встановлення на рівні нуля є необґрунтованим.

Отже, вартість, що амортизується, визначається щодо кожного об’єкта основних засобів окремо, враховуючи його первісну чи переоцінену (в разі необхідності доведення її до рівня справедливої вартості шляхом переоцінки) вартості та встановленої підприємством суми ліквідаційної вартості.

(робіт, послуг) (п. 4 П(с)БО 7).

П. 24 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів та п. 24 П(с)БО 7 встановлюють чинники, які слід враховувати при встановленні строку корисного використання:

— врахування потужності або продуктивності (для об’єктів від яких залежить обсяг виробництва);

— фізичний (для об’єктів інтенсивного використання чи експлуатації) та моральний (для об’єктів, що постійно удосконалюються в результаті НТП) знос;

(особливо стосуються підприємств на загальній системі оподаткування).

).

Таблиця 1

Мінімально допустимі строки корисного використання основних засобів та інших необоротних активів (пп. 138.3.3 ПКУ)

7

 

.

я.

.

28 П(с)БО 7).

.

:

прямолінійний;

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивний;

виробничий;

метод 50 % / 50 %;

метод 100 %.

Останні два методи мають умовну назву та застосовуються тільки для малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів.

Розглянемо вказані методи детальніше.

нарахування амортизації найпростіший розрахунковий метод. Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на встановлений строк корисного використання об’єкта основних засобів:

,

е А – річна сума амортизації; ПВ – первісна (переоцінена) вартість об’єкта основних засобів; ЛВ – ліквідаційна вартість; СКВ – строк корисного використання.

Доцільність використання даного методу виправдовується коли рівень інтенсивності використання об’єкту є однаковим протягом усього періоду експлуатації, тобто актуальним буде застосування для пасивних основних засобів.

Недоліками застосування даного методу є неврахування морального зносу та реальної оцінки потужності об’єкта основних засобів. Щодо морального зносу то такі основні засоби не повинні залежати від змін технічних характеристик аналогічних об’єктів. Неможливість реальної оцінки використаної потужності основного засобу в різні роки експлуатації може зумовити нерівномірне віднесення сум амортизації на продукцію (роботи, послуги).

досить трудомісткий в розрахунках. Доцільним його застосування є до об’єктів основних засобів, які мають досить високий ступінь морального зносу. Це забезпечить віднесення більшої вартості основного засобу на новостворений продукт у вигляді амортизації, а при потребі його заміни внаслідок застаріння технічних характеристик недоамортизована сума буде незначною.

Річна сума амортизації за даним методом визначається множенням залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

,

е А – річна сума амортизації; ЗВ – залишкова вартість на початок звітного року; ПВ – первісна вартість на дату початку нарахування амортизації; РНА – річна норма амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) визначається як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

,

е РНА – річна норма амортизації; п – строк корисного використання; ЛВ – ліквідаційна вартість; ПВ – первісна вартість.

річна сума амортизації визначається добутком залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

,

е А – річна сума амортизації; ЗВ – залишкова вартість на початок звітного року; ПВ – первісна вартість на дату початку нарахування амортизації; РНА – річна норма амортизації.

Річна норма амортизації визначається, виходячи зі строку корисного використання, і подвоюється.

,

е РНА − річна норма амортизації; п – строк корисного використання.

Даний метод амортизації доцільно використовувати підприємствам, які планують швидко оновити матеріально-технічну базу та тим, які використовують основні засоби з швидким моральним зносом.

нарахування амортизації передбачає, що найбільшу суму нарахованої амортизації буде віднесено до витрат періоду протягом першої половини строку корисного використання об’єкта основних засобів. Тому застосування цього методу є доцільним для основних засобів з високим ступенем морального зносу (наприклад інформаційне обладнання) та активної частини основних засобів (машини, механізми, верстати, виробниче обладнання), так як вони працюють ефективніше саме в перші роки експлуатації, оскільки їх потужність в цей період вища, і не виникає необхідність додаткового ремонту.

нарахування амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

,

А – річна сума амортизації; ПВ – первісна (переоцінена) вартість об’єкта основних засобів; ЛВ – ліквідаційна вартість; КК – кумулятивний коефіцієнт.

.

.

Саме визначення кумулятивного коефіцієнту кожного року можна вважати певною незручністю при застосуванні даного методу.

нарахування амортизації передбачає визначення фактичного обсягу одержаної продукції, виконаних робіт, наданих послуг та можливість встановлення максимальної потужності об’єкта основних засобів.

Даний метод дозволяє визначати суму амортизації, яка буде віднесена до витрат того періоду в якому буде отримано відповідний обсяг продукції (робіт, послуг). При цьому враховується інтенсивність використання основного засобу, проте не враховується моральний знос таких основних засобів.

здійснити розподіл обсягу виробленої продукції на кожний окремий об’єкт основних засобів.

Це єдиний метод сума амортизації за яким визначається відразу з розрахунку за один місяць. Отже, місячна сума амортизації встановлюється як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

,

е, А – місячна сума амортизації; ФО – фактичний обсяг продукції (робіт, послуг); ВСА – виробнича ставка амортизації.

Виробнича ставка амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

,

який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

.

100 відсотків його вартості.

.

встановлена на рівні 20000 грн. Вибір методу визначення амортизації може залежати від певних умов.

Даний основний засіб відноситься до 4 групи з мінімально допустимим строком корисного використання 5 років. Якщо підприємство планує інтенсивне використання даного транспортного засобу то для нього можна рекомендувати застосовувати даний строк корисного використання (п. 26 П(с)БО 7) та обрати один з прискорених методів амортизації (зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості або кумулятивний).

можна збільшити строк корисного використання до рівня 8 років, що дозволяє пп. 138.3.3 ПКУ та обрати прямолінійний метод нарахування амортизації.

.

умова: ПВ = 480000 грн., ЛВ = 20000 грн., п = 5 років

й метод нарахування амортизації

річна

1

480000 – 20000 = 460000

 

153180

12765

2

480000 – 20000 = 460000

 

122820

10235

3

480000 – 20000 = 460000

 

92000

7666,67

4

480000 – 20000 = 460000

 

61180

5098,33

5

480000 – 20000 = 460000

 

30820

2568,33

 

 

 

460000

 

 

 

Зменшення залишкової вартості

річна

1

480000,00

47

225600,00

18800,00

2

254400,00

47

119568,00

9964,00

3

134832,00

47

63371,04

5280,92

4

71460,96

47

33586,65

2798,89

5

37874,31

47

17874,31

1489,52

 

 

 

460000,00

 

 

 

 

Прискореного зменшення залишкової вартості

річна

1

480000

40

192000

16000

2

288000

40

115200

9600

3

172800

40

69120

5760

4

103680

40

41472

3456

5

62208

40

42208*

3517

 

 

 

460000

 

 

* останній рік річна сума амортизації визначається як різниця між залишковою та ліквідаційною вартістю.

 

 

 

Прямолінійний метод нарахування амортизації

 

Річна сума амортизації:

.

Місячна сума амортизації:

.

 

Враховуючи особливості використання основних засобів необхідно і обирати відповідний метод нарахування амортизації.

Виробничий метод нарахування амортизації має свої особливості. Тому вибір щодо його застосування повинен ґрунтуватись на можливості точного виміру можливого загального обсягу продукції (робіт, послуг) та фактичного (місячного) обсягу одержаного продукту, виконаних робіт чи наданих послуг.

.

Підприємство придбало холодильне обладнання на МТФ. Загальна потужність (об’єм охолодженого молока) за технічним паспортом становить 20000 т. За даними Журналу обліку надоїв молока в поточному місяці було надоєне і охолоджено 200 т молока. Первісна вартість обладнання становить 800 тис. грн., а його ліквідаційна вартість – 40 тис. грн.

грн.

грн.

 

за методами 50 % / 50 % або 100 %.

Тому для цієї частини 4 групи основних засобів також можна використовувати запропоновані методи нарахування амортизації.

цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

розподіляє суму, первісно визнану щодо об’єкта основних засобів, на його суттєві частини.

Якщо підприємство амортизує окремо деякі частини об’єкта основних засобів, воно також окремо амортизує решту об’єкта, яка складається з таких частин об’єкта, що окремо є несуттєвими (п. 23 Методичні рекомендації з обліку основних засобів).

Строк корисної експлуатації та метод амортизації суттєвої частини об’єкта основних засобів можуть бути такими самими, як строк корисної експлуатації та метод амортизації іншої суттєвої частини цього ж об’єкта. Такі частини можна об’єднувати в групу (п. 24 Методичні рекомендації з обліку основних засобів).

Тобто якщо об’єкт основних засобів складається з окремих частин, які мають суттєву частину в первісній вартості і можуть мати різний строк корисного використання, підприємство може розглядати їх як окремі об’єкти основних засобів та нараховувати амортизацію окремо на кожну таку частину за методами, передбаченими п. 26 П(с)БО 7.

, затверджених Методичними рекомендаціями щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів, затверджених наказом Мінагрополітики від 27.09.2007 р. № 701:

— Розрахунок нарахування амортизації основних засобів на інших необоротних активів (сільгоспоблік, форма № ОЗСГ-5);

— Відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів, які надійшли або вибули (сільгоспоблік, форма № ОЗСГ-6);

— Зведена відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів (сільгоспоблік, форма № ОЗСГ-7).

Розглянемо особливості нарахування амортизації з урахуванням правових (податкових) обмежень.

відповідно до п.138.1 ПКУ на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 ПКУ.

Розглянемо визначені обмеження:

пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 р. І ПКУ

матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)

пп. 138.3.2

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

вартість гудвілу;

пп. 138.3.3

Встановлює мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (табл. 1)

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням встановлення строку корисного використання за даними облікової політики підприємства.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені пп. 138.3.3 ПКУ.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 ПКУ, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Узагальнення основних положень щодо нарахування амортизації узагальнено в таблиці 2.

 

Нарахування амортизації об’єкта нематеріальних активів здійснюється протягом строку його корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Об’єктом амортизації є первісна (переоцінена) вартість об’єкта нематеріальних активів за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість об’єкта нематеріальних активів прирівнюється до нуля, окрім випадків існування невідмовного зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання або якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта. Ліквідаційна вартість може не прирівнюватися до нуля, якщо підприємство очікує продати цей об’єкт нематеріальних активів до кінця строку його корисного використання.

Об’єкти нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання, а також право на використання вигод від скорочення викидів парникових газів амортизації не підлягають.

об’єкта нематеріальних активів ураховуються такі економічні і правові фактори:

чікуваний спосіб використання об’єкта нематеріальних активів підприємством і спроможність управлінського персоналу ефективно управляти цим об’єктом.

еріод життєвого циклу товару, для ідентифікації якого використовується об’єкт нематеріальних активів, та строки корисного використання подібних об’єктів нематеріальних активів.

ередбачуване моральне старіння об’єкта нематеріальних активів.

табільність галузі, в якій функціонує підприємство, та зміни ринкового попиту на продукти чи послуги, які є результатом експлуатації.

енденції розвитку конкуренції на ринку.

івень витрат на обслуговування, необхідний для отримання очікуваних майбутніх економічних вигод від об’єкта нематеріальних активів, та здатність і намір підприємства досягти такого рівня.

еріод контролю об’єкта нематеріальних активів та юридичні або інші обмеження його використання.

алежність строку корисного використання нематеріальних активів від строку корисного використання інших активів підприємства.

об’єкта нематеріальних активів: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий. Метод амортизації об’єкта нематеріальних активів обирається виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

 

Таблиця 2

Основні характеристики нарахування амортизації

 

Прямолінійний

Зменшення залишкової вартості

Прискореного зменшення залишкової вартості

Кумулятивний

Амортизація за повний рік ділиться на 12

(п. 29 П(с)БО 7)

(п. 29 П(с)БО 7)

1) тимчасові (нетитульні) споруди, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи (п. 27 П(с)БО 7);

1) для об’єктів з високим ступенем морального зносу;

2) для об’єктів експлуатація яких в перші роки більш інтенсивніша.

1) тимчасові (нетитульні) споруди, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи (п. 7 П(с)БО 7);

(пп. 138.3.1 ст. 138 ПКУ)

Не застосовується

(пп. 138.3.1 ст. 138 ПКУ)

 

і нематеріальних активів

 

, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому реченні пункту 27 Положення (стандарту) 7.

визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта. При цьому для таких об’єктів, що продовжують використовуватися, обов’язково визначається ліквідаційна вартість.

— до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об’єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об’єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об’єкта і вигід від відновлення його корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об’єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об’єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

 

 

, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об’єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

— ринок, якому притаманні такі умови: предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

Переоцінка нематеріальних активів тієї групи, об’єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Переоцінена первісна вартість та накопичена амортизація об’єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об’єкта.

.

разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об’єкта нематеріальних активів) перевищення суми попередніх уцінок об’єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об’єкта і вигід від відновлення його корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

 

 

 

 

 

9. Довгострокові біологічні активи

 

— тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

поточними біологічними активами.

дорівнює їх справедливій вартості з урахуванням витрат, безпосередньо пов’язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, безпосередньо пов’язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Біологічні активи відображаються на дату проміжного і річного балансу за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, крім випадків, передбачених пунктом 11 Положення (стандарту) 30.

:

25.1. Довгострокові біологічні активи:

25.1.1. Робоча худоба.

25.1.2. Продуктивна худоба.

25.1.3. Багаторічні насадження.

25.1.4. Інші довгострокові біологічні активи.

за такими групами:

можуть бути види сільськогосподарських рослин (зернові, кормові, олійні, ефіроолійні, технічні, прядивні, овочеві, лікарські, квіткові, плодові та ягідні рослини, виноград, картопля тощо), або однорідні групи біологічних активів, які складаються з підвидів сільськогосподарських рослин (озимі та ярі зернові, кісточкові, зерняткові, горіхоплідні тощо), чи окремих культур (ячмінь, кукурудза, соняшник тощо).

можуть бути види тварин (велика рогата худоба, свині, вівці, птиця, хутрові звірі, сім’ї бджіл тощо) або однорідні групи біологічних активів, які складаються з певних статево-вікових (технологічних) груп (корови і бики-плідники основного стада, свині і хряки-плідники основного стада, тварини на вирощуванні та відгодівлі тощо).

можуть бути види багаторічних насаджень.

вартість, зменшена на очікувані витрати на місці продажу, визначена на дату такого переводу.

Витрати на придбання довгострокових біологічних активів та вартість поточних біологічних активів, переведених до складу довгострокових біологічних активів, відображаються в обліку капітальних інвестицій.

з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності.

біологічних активів є їх первісна вартість, зменшена на ліквідаційну вартість.

Ліквідаційна вартість приймається в сумі, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) довгострокових біологічних активів після закінчення строку їх корисного використання (утримання) (вартість деревини насаджень, тварин або їх шкур і м’яса тощо), за вирахуванням витрат, пов’язаних з їх продажем (ліквідацією).

ідприємством при визнанні його активом (при зарахуванні на баланс).

Строком корисного використання є очікуваний період часу, протягом якого довгострокові біологічні активи будуть використовуватися підприємством в запланованих цілях або від їх використання буде отримано (виконано) очікуваний підприємством обсяг сільськогосподарської продукції, додаткових біологічних активів (робіт, послуг). Строк корисного використання визначається підприємством самостійно.

Амортизація на довгострокові біологічні активи, які оцінюються за первісною вартістю, нараховується із застосуванням методів, аналогічних для основних засобів.

Сума нарахованої амортизації відображається за дебетом субрахунків обліку витрат виробництва у кореспонденції з кредитом субрахунку обліку зносу (амортизації) довгострокових біологічних активів.

 

Реалізація довгострокових біологічних активів

Ліквідація довгострокових біологічних активів

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *